Keloid - Келоїдhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Келоїд
Келоїд (Keloid) – результат надмірного розростання грануляційної тканини (колаген типу III) на місці загоєної травми шкіри. Келоїд (keloid) — це тверді, гумоподібні ураження або блискучі фіброзні вузлики, які можуть варіюватися за кольором від рожевого до кольору шкіри людини або від червоного до темно‑коричневого. Келоїдний рубець не є заразним, проте іноді супроводжується сильним свербінням, болем, схожим на укол голки, і зміною текстури. У важких випадках це може обмежувати рухливість шкіри. Келоїд (keloid) відрізняється від гіпертрофічних рубців, які залишаються в межах первинної рани. Келоїдні рубці частіше спостерігаються у людей африканського, азіатського або латиноамериканського походження. Люди у віці 10–30 років мають більшу схильність до їх розвитку, ніж особи похилого віку. Хоча вони зазвичай виникають на місці травми, келоїд (keloid) може з’явитися й спонтанно. Це можливо після пірсингу, прищу, подряпини, серйозних рубців від вугрів або вітряної віспи, інфекції рани, повторної травми ділянки, надмірного натягу шкіри під час закриття рани або при наявності стороннього тіла в рані. Келоїдні рубці можуть розвинутися після операції. Вони частіше локалізуються на центральній грудній клітці (наприклад, після стернотомії), спині та плечах (зазвичай у результаті прищів), а також на мочка́х вух (через пірсинг). Найпоширеніші ділянки ураження – мочки вух, руки, область тазу та надключичні ділянки. Доступні методи лікування: пресотерапія, силіконове гелеве покриття, Triamcinolone acetonide (тріамцинолон ацетонід) інтра‑лізальна ін’єкція, криохірургія, променева терапія, лазерна терапія, інтерферон, 5‑FU та хірургічне висічення. ○ Лікування
Гіпертрофічні рубці можна зменшити за допомогою 5–10 ін’єкцій стероїдів у уражену ділянку з інтервалом 1 місяць.
#Triamcinolone intralesional injection

Для лікування еритеми, пов’язаної з рубцями, можна застосувати лазерну терапію; ін’єкції Triamcinolone acetonide (тріамцинолон ацетонід) також зменшують еритему, згладжуючи шрам.
#Dye laser (e.g. V-beam)
☆ AI Dermatology — Free Service
За результатами дослідження Stiftung Warentest у Німеччині за 2022 рік рівень задоволеності споживачів ModelDerm був лише трохи нижчим, ніж платними телемедичними консультаціями.
  • Післяопераційний келоїд на зап’ясті, який лікували ін’єкцією триамцинолону в уражену ділянку. Обробленою ділянкою є зменшена еритема зліва.
  • Лінійні келоїди. Якщо вони з’являються у верхній передній частині тулуба, зазвичай мають лінійну форму.
  • У грудній клітці може з’явитися гіперзапальний келоїд, який супроводжується свербінням і легким болем.
  • Задній вушний келоїд
  • Після ендоскопічної операції у пацієнтів можуть з'явитися пупкові келоїди.
  • Келоїди, розташовані в передній частині грудей, часто мають горизонтальну форму.
  • Келоїди на підошвах ніг можуть бути незручними під час ходьби. Ін’єкції стероїдів у уражену ділянку зазвичай проводяться кілька разів.
  • Keloid Papule: зазвичай з’являється після фолікуліту на грудях.
  • Вузловий келоїд. Плечі та плече часто є поширеними місцями утворення келоїдів.
  • Келоїди зазвичай з’являються на грудях.
  • Келоїд мочки вуха
  • Область підборіддя також є частим місцем появи келоїдів; вони часто виникають у ділянках, де є прищі.
  • Келоїди зазвичай з’являються на верхній частині рук.
  • Типовий прояв келоїдів грудей.
  • Guttate keloid часто спричиняються фолікулітом.
References Keloid 29939676 
NIH
Келоїди утворюються через незвичайне загоєння після пошкодження шкіри або запалення. Генетичні фактори та фактори навколишнього середовища сприяють їх розвитку, причому частота вища у темношкірих людей африканського, азіатського та латиноамериканського походження. Келоїди виникають, коли фібробласти стають надмірно активними, виробляючи надмірну кількість колагену та факторів росту. Це призводить до утворення великих аномальних пучків колагену, відомих як келоїдний колаген, разом із збільшенням кількості фібробластів. Клінічно келоїди проявляються у вигляді твердих, гумових вузликів у місцях, які раніше були пошкоджені. На відміну від звичайних рубців, келоїди виходять за межі первісного місця травми. Пацієнти можуть відчувати біль, свербіж або печіння. Доступні різні методи лікування, включаючи ін’єкції стероїдів, криотерапію, хірургічне втручання, променеву терапію та лазерну терапію.
Keloids result from abnormal wound healing in response to skin trauma or inflammation. Keloid development rests on genetic and environmental factors. Higher incidences are seen in darker skinned individuals of African, Asian, and Hispanic descent. Overactive fibroblasts producing high amounts of collagen and growth factors are implicated in the pathogenesis of keloids. As a result, classic histologic findings demonstrate large, abnormal, hyalinized bundles of collagen referred to as keloidal collagen and numerous fibroblasts. Keloids present clinically as firm, rubbery nodules in an area of prior injury to the skin. In contrast to normal or hypertrophic scars, keloidal tissue extends beyond the initial site of trauma. Patients may complain of pain, itching, or burning. Multiple treatment modalities exist although none are uniformly successful. The most common treatments include intralesional or topical steroids, cryotherapy, surgical excision, radiotherapy, and laser therapy.
 Keloid treatments: an evidence-based systematic review of recent advances 36918908 
NIH
Сучасні дослідження показують, що силіконова гель‑плівка разом з ін’єкціями кортикостероїдів є найефективнішим початковим методом лікування келоїдів. Також можна розглянути додаткові методи, наприклад 5‑фторурацил (5‑FU), bleomycin (блеоміцин) або verapamil (верапаміл), хоча їхня ефективність різна. Лазерна терапія у поєднанні з ін’єкціями кортикостероїдів або місцевими стероїдами під оклюзію може підвищити проникнення препаратів. При стійких келоїдах хірургічне видалення з подальшою негайною променевою терапією виявилося ефективним. Нарешті, доведено, що використання силіконової плівки та пресотерапії знижує ймовірність рецидиву келоїдів.
Current literature supports silicone gel or sheeting with corticosteroid injections as first-line therapy for keloids. Adjuvant intralesional 5-fluorouracil (5-FU), bleomycin, or verapamil can be considered, although mixed results have been reported with each. Laser therapy can be used in combination with intralesional corticosteroids or topical steroids with occlusion to improve drug penetration. Excision of keloids with immediate post-excision radiation therapy is an effective option for recalcitrant lesions. Finally, silicone sheeting and pressure therapy have evidence for reducing keloid recurrence.
 Keloids: a review of therapeutic management 32905614 
NIH
Наразі не існує універсального лікування, яке б гарантувало стабільно низьку частоту рецидивів келоїдів. Однак нові підходи, зокрема використання лазерів у поєднанні зі стероїдами або комбінування 5‑фторурацилу (5‑fluorouracil) зі стероїдами, виявляються багатообіцяючими. У майбутньому дослідження можуть зосередитися на оцінці ефективності таких методів, як пересадка аутологічного жиру або терапія на основі стовбурових клітин, для лікування келоїдів.
There continues to be no gold standard of treatment that provides a consistently low recurrence rate; however the increasing number of available treatments and synergistic combinations of these treatments (i.e., laser-based devices in combination with intralesional steroids, or 5-fluorouracil in combination with steroid therapy) is showing favorable results. Future studies could target the efficacy of novel treatment modalities (i.e., autologous fat grafting or stem cell-based therapies) for keloid management.
 Scar Revision 31194458 
NIH
Шрами – це звичайна частина процесу загоєння після пошкоджень шкіри. У ідеалі вони мають бути плоскими, тонкими і відповідати кольору шкіри. На загоєння рани впливає багато факторів, зокрема інфекція, зниження кровотоку, ішемія та травма. Шрами, які є товстими, темнішими за навколишню шкіру або надмірно зменшуються, можуть спричиняти значні проблеми як з фізичною функцією, так і з емоційним здоров’ям.
Scars are a natural and normal part of healing following an injury to the integumentary system. Ideally, scars should be flat, narrow, and color-matched. Several factors can contribute to poor wound healing. These include but are not limited to infection, poor blood flow, ischemia, and trauma. Proliferative, hyperpigmented, or contracted scars can cause serious problems with both function and emotional well-being.